Су – 12

Характеристики:

Призначення:

Концепція висотного маневреного розвідника, здатного значний час знаходитися над об'єктами і малодоступного для зенітної артилерії і винищувачів супротивника, на початок Великої Вітчизняної війни в нашій країні так і не була реалізований. А необхідність в такій машині стала відчуватися в перші ж військові місяці, коли вияснилось, що ефективність бойового застосування літака-розвідника ФВ-189, який наші солдати називали «рамою», вельми і вельми висока.

Створення подібної машини доручили конструкторському бюро, яке очолив П. О. Сухой. Ескізний проект машини був розроблений вже в 1943 році. Розвідник був тримісним двохбалочним літаком з двома двигунами повітряного охолоджування потужністю по 960 к.с., злітною масою близько 6 т, з максимальною дальністю польоту 925 км. Але, на жаль, запуск в серію спеціалізованого арткорегувальника за екстремальних умов військового часу виявився для авіаційної промисловості країни недозволеною розкішшю. Функції такого роду розвідників були покладені на літаки інших класів...

Машини двохбалочної схеми будувалися в нашій країні з початку 30-х років.Однією з перших таких розробок був винищувач І-12 (АНТ-23) «Бауманський комсомолець», спроектований в 1931 році групою конструкторів ОКБ А. Н. Туполєва під керівництвом інженера В. Н. Чернишева. І-12 був суцільнометалевим монопланом з двома двигунами, розташованими спереду і позаду кабіни льотчика. Хвостові балки, закріплені на крилі, дозволяли розмістити в них дві гладкоствольні гармати великого калібру зовні зони гвинтів. Для ведення спостереження і корегування артелерійського вогню екіпажу, розміщеному в закріпленій на крила по осі літака гондолі, необхідний був можливо кращий огляд, майже круг. Така схема якраз і забезпечила  його.

По двохбалочній схемі будувалися і крупніші машини. Так, в 1935 році в Ленінграді був побудований літак АСК (амфібія північного краю). Тоді ж з'явився найбільший в світі колісний літак К-7, в цивільному варіанті він вміщав 120 пасажирських крісел.До ідеї двохбалочного літака наші авіабудівники повернулись лише в 1946 році. Був ретельно проаналізований досвід і результати бойових операцій за участю аналогічних машин - німецької «рами» ФВ-189, а також літаків, що знаходяться на озброєнні наших союзників, зокрема, американського П-38Ф-4, створеного на базі винищувача П-38,  що цілком успішно застосовувався як розвідник у ВВС США, Англії і Франції.

Всього п'ять місяців було потрібно конструкторському бюро П. О. Сухого, щоб спроектувати і побудувати двохбалочну машину, що отримала позначення Су-12 або РК (розвідник-коректувальник). Це стало можливим тому, що в основу конструкції був покладений ескізний проект 1943 року.

Перший екземпляр машини виявився не дуже вдалим. Розраховуючи на недосяжність, конструктори недостатньо забезпечили своє «дітище»: броньована спинка крісла льотчика завтовшки 8 мм витримувала вогонь звичайних кулеметів, але не могла захистити від поразки бронебійними кулями калібру 12,7 мм при веденні вогню з невеликих дистанцій. Дуже слабким було і оборонне озброєння, що складається з п'яти кулеметів калібру 7,92 мм. Бронезахист екіпажа значно підсилили, довівши її загальну масу  до  450 кг, а для оборони літака від винищувачів в носовій частині кабіни встановили 20-мм авіаційну гармату із запасом 100 снарядів, в середній верхній частині - з двох таких же гармат з прицільною станцією і турелью ВТЕ-2 з боєзапасом 200 снарядів, а також кормова установка КГ-1 з гідравлічним управлінням (боєзапас - 200 снарядів).

Наряду з великою «стелею» і прийнятною максимальною швидкістю особливе значення мала можливість застосування машини і на гранично малих швидкостях. Такі режими цілком забезпечувала силова установка з двох двигунів АШ-82 М (М-9З) потужністю по 2100 к. с. Але вже під час заводських льотних випробувань, що почалися в серпні 1947 року, ці двигуни замінили на АШ-82ФН з чотирьохлопатевими повітряними гвинтами АВ-9ВФ-21К, які можна було встановлювати в положення флюгера. Це дало можливість пілотувати машину з одним працюючим мотором на висотах до 6500 м. Добрі результати були досягнуті і по таких важливих для розвідника характеристиках, як дальність польоту і час баражування. Технічна дальність польоту складала 1140 км.